Козак Степан Петрович – український літературознавець, літературний критик, доктор філологічних наук, професор, багаторічний завідувач кафедри української філології Варшавського університету (1990–2008), завідувач кафедри порівняльного слов’янського літературознавства Варшавського університету (1981–1990). Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (з 2000 року).
Народився 11 серпня 1937 року у с. Вербиця Томашівського повіту Люблінського воєводства (Польща). У 1962 році закінчив Київський університет, потім аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію. Працював у Інституті слов’янознавства Польської АН (1968–1981), у 1968 році здобув ступінь доктора філологічних наук. У 1970–1975 рр. працював ученим секретарем журналу «Slavia Orientalis». З 1981 року розпочав роботу у Варшавському університеті, завідував кафедрою польсько-східнослов’янської компаративістики (1981–1989), з 1990 року — кафедрою української філології, перейменованої у 2005 році на кафедру україністики.
У 1989 р. за книжку про Кирило-Мефодіївське братство отримав титул надзвичайного професора. У 1993 р. отримав найвищий у Польщі науковий титул — звичайного професора.
Його науковий доробок складають 365 публікацій, у тому числі 8 книжок. Віце-голова Міжнародної асоціації україністів, голова Польського українознавчого товариства, член Комітету слов’янознавства ПАН, голова Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, член Наукового товариства Люблінського католицького університету, Української вільної академії наук (США), закордонний член Національної академії наук України (Київ) та член східнослов’янської комісії Польської академії наук. Організатор міжнародних конференцій, учасник багатьох польських і закордонних конґресів та наукових семінарів.
Редактор щорічника «Варшавські українознавчі записки», науковий секретар щоквартальника «Slavia Orientalis» (1968–1974), член редакційного комітету журналів «Сучасність» і «Przegląd Wschodni».
Нагороди: орден «За заслуги» ІІІ ступеня (Київ,1997); медаль Pro Ecclesia et Pontifice (2001); орден Ярослава Мудрого V ступеня (2003); Кавалерський хрест відродження Польщі (2003); орден ІІ ступеня «За заслуги» (Київ, 2008); Золота медаль від Президента Польщі (2008).