Костенко Ліна Василівна – видатна українська письменниця, поетеса. Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка, премії Антоновичів, премії Франческа Петрарки, міжнародної літературно-мистецької премії імені О. Теліги. Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника ( з 2011 року).
Народилася 19 березня 1930 у м. Ржищеві Київської області. Після закінчення середньої школи навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом – у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.
Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а збірка «Мандрівки серця» (1961) не лише закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім’я поміж визначних майстрів української поезії.
У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). У 2010 році опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.
У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Відзнаки: лауреат премії Франческа Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності (1994); медаль Святого Володимира – у Торонто Світовий конгрес українців нагородив Л. Костенко своєю найвищою відзнакою (1998); лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»); лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені О.Теліги (2000); нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (березень 2000); відмовилась від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!»; відзнака «Золотий письменник України» (2012); у листопаді 2013 року УГКЦ нагородила Ліну Костенко, Редлиха Шимона та Зеновію Кушпету третьою щорічною відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча.