Фіголь Михайло Павлович (18.10.1927 – 25.05.1999) – заслужений художник України, професор, доктор мистецтвознавства. Лауреат премії імені Василя Стефаника (1999 р.). Почесний професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (з 2007 р.)
Фіголь Михайло Павлович народився в селі Крилос Галицького району Івано-Франківської області. Професійну мистецьку освіту отримав в Інституті живопису, скульптури і архітектури імені І.Рєпіна Академії мистецтв у Ленінграді 1961 року.
Кандидатську дисертацію «Українська сатирична графіка кінця 19 — початку 20 століття» захистив у Ленінграді в 1972 році. З 1964 року викладав в Івано-Франківському педагогічному інституті (нині Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), від 1991 — його професор. Завідував кафедрою образотворчого мистецтва. У 1998 році в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника захистив докторську дисертацію «Мистецтво Галича 12—14 століть (Історія. Типологія. Художні особливості)».
Михайло Фіголь був активним громадським діячем. Він був головою секції пам’яток мистецтва при правлінні Івано-Франківської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, членом художньої ради та правління Спілки художників України. Був одним із організаторів створення Художнього музею в Івано-Франківську та Національного музею-заповідника «Давній Галич». Активно долучився до відзначення 1100-річчя Галича. Брав участь у багатьох імпрезах в Україні та поза межами країни. Мав декілька персональних виставок. 18 вересня 1998 року відкрив домашню картинну галерею, присвячену 1100-річчю Галича.
Твори Михайла Фіголя «Сон» (1964), «Роксолана» (1970), «Галич 1221 р. Данило Галицький і Новгородський князь Мстислав Удатний» (1977), «Олекса Довбуш» (1979), «Епос Карпат (Захар Беркут)» (1981), «Галицька трагедія (Настася)» (1987), «Посли візантійською імператора Емануїла II в Галичі. 1165 р.» (1998) та багато інших стали виразною ознакою творчою зростання художника, показали прагнення до новаторських змін і пошуків нових виражальних засобів мистецтва.