Реєнт Олександр Петрович

Реєнт Олександр Петрович – доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної Академії Наук України, заступник директора Інституту історії України Національної Академії Наук України, голова Національної спілки краєзнавців України. Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії Національної Академії Наук України імені М.І.Костомарова, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії імені Дмитра Яворницького, член Національної спілки журналістів України.

Народився Олександр Петрович 10 травня 1949 року в селі Дяківці Літинського району Вінницької області. У 1975 році закінчив Київський державний педагогічний інститут імені О. М. Горького.

1974-1977 рр. – на комсомольській роботі, очолює студентський будівельний загін «Славутич», що виконував роботи в Казахстані.

У 1977 вступив до аспірантури Інституту історії Академії Наук УРСР.

З 1980 – молодший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР. 1981 – захист кандидатської дисертації «Робітничий клас радянської України на завершальному етапі громадянської війни (1920 р.)».

З травня 1984 – старший науковий співробітник відділу Великої Жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни Інституту історії АН УРСР. Цього ж року вийшла і перша монографія «Рабочий класс советской Украины на завершающем этапе гражданской войны (1920)».

1990-1991 – стажування в Москві.

1994 – захист докторської дисертації «Робітники України в 1917–1920 рр. (Соціально-політичні та економічні зміни)».
У 1994 – призначений виконуючим обов’язки заступника директора Інституту історії України з наукової роботи. 10 липня 1996 Президія НАН України затвердила на цій посаді. З 1994 став заступником головного редактора «Українського історичного журналу». Професор (1998).

З 19 травня 1999 — завідувач відділу історії України XIX — початку XX ст. Інституту історії України.

Автор понад 600 наукових публікацій, у тому числі близька 40 індивідуальних і колективних монографій, енциклопедично-довідкових видань, 10 підручників та посібників.

Має почесні звання:

• відмінника освіти України (1996);

 заслуженого діяча науки і техніки України (1997);

• «Зірка української журналістики» (присвоєне секретаріатом Національної спілки журналістів України, 2006).

Є лауреатом:

 премії імені М.І.Костомарова НАН України (1997);

• державної премії України в галузі науки і техніки (2001).

Нагороди:

• грамотою Верховної ради України «За заслуги перед українським народом» (2005);

 Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня;

• Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня;

• Орденом Христа Спасителя (2006);

• Орденом «За заслуги» ІІ ступеня (2013).