Євтух Микола Борисович

Євтух Микола Борисович народився 26 червня 1938 р. в смт. Зарічне Зарічненського району Рівненської області. У 1962 році закінчив філологічний факультет Львівського державного університету ім. І.Я. Франка, після чого розпочав свою діяльність учителем української мови та літератури у школах № 51 імені І.Франка та № 9 м. Львова.

У 1969 р. вступив до Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР, після закінчення якої обіймав посади старшого наукового співробітника НДІ педагогіки УРСР, вченого секретаря Ради з координації наукових досліджень у галузі психолого-педагогічних наук України.

З 1978 р. – старший викладач, доцент, професор, а упродовж 1989 – 1997 р. – завідувач кафедри педагогіки і психології Київського державного педагогічного інституту іноземних мов (нині Київський національний лінгвістичний університет). З 1997 по 2018 рік – академік-секретар Відділення педагогіки і психології (нині Відділення вищої освіти) НАПН України.

Микола Борисович Євтух – фахівець у галузі історії педагогіки, педагогіки вищої школи, порівняльної педагогіки. Досліджує проблеми філософії освіти, народної педагогіки, розвитку освіти і педагогіки зарубіжних країн. Автор понад 500 наукових та науково-методичних праць.

Академік Микола Євтух вперше започаткував новий напрям у педагогічній науці – традиції виховання в зарубіжній народній педагогіці. Він є автором першої в Україні навчально-контролюючої системи з курсу «Педагогіка», що успішно апробована і використана у практиці закладів вищої освіти. Під його керівництвом сформовано потужну наукову школу, яку представляють підготовлені ним 47 докторів і 123 кандидати наук України, Польщі, Угорщини. Член спеціалізованих рад із захисту докторських дисертацій, член редакційної колегії журналів «Рідна школа», «Педагогіка і психологія», низки наукових та науково-методичних збірників. Очолював експертну раду з педагогіки, психології та фізичного виховання ВАК України. Член комісії МОН України з питань Державного реєстру наукових установ, яким надається державна підтримка.

Ім’я академіка Євтуха М.Б. добре відоме не лише в Україні, а й за її межами. Американським біографічним інститутом він визнаний у 2000 році «Людиною року», обраний членом наукової ради експертів-консультантів цього інституту та занесений до «Міжнародної книги визначних лідерів», а також до книг «Україна наукова», «Національна академія педагогічних наук України (2010)», «Літопис досягнень сучасної України: «Успішні професіонали України» (2011), «Золота книга України: «Золотий фонд нації» (2012), «Літопис освіти і науки України. Історія. Сьогодення. Перспективи» (2013), «Імена України. Біографічний щорічник» (1997, 1999, 2001), «Хто є Хто в Україні» (2000, 2009), «Наукові школи України» (2018), біографічних довідників НАПН України та ін.

Науково-педагогічні досягнення професора Євтуха високо поціновані. Указом Президента України Миколі Євтуху в листопаді 1995 року присвоєно Почесне звання «Заслужений працівник народної освіти України». Він також нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесною грамотою НАПН України, медалями «В пам’ять 1500-річчя Києва», «Ветеран праці», «А.С.Макаренко», «Ушинський К.Д.», «Григорій Сковорода», «Володимир «Мономах», «Святий Іштван» (Угорщина), нагрудними знаками Міністерства освіти і науки України «Відмінник народної освіти України», «За наукові досягнення», «Петро Могила», а також орденами УПЦ – Святого князя Володимира ІІІ ступеня, Нестора Літописця І, ІІ та ІІІ ступенів, Святителя Димитрія, Різдва Христового, Ярослава Мудрого, медаллю УПЦ «За жертовність і любов до України» та ін. Відзначений Почесною відзнакою Українського фонду культури «За подвижництво в культурі» (2017). У 2012 р. М.Б. Євтух за вагомий внесок у розбудову України, заслуги перед українським народом та благодійну діяльність був удостоєний високої нагороди Міжнародного Академічного Рейтингу «Золота Фортуна».