Павличко Дмитро Васильович – український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч, лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка, премій імені М. Островського, М. Рильського, літературної премії Словаччини, Болгарії, Латвії, Герой України. Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (з 2006 року).
Народився 28 вересня 1929 року в с.Стопчатів (нині Косівський район, Івано-Франківська область) в селянській родині. Початкову освіту здобув у польськомовній школі в Яблунові, продовжив навчання в Коломийській гімназії, а далі — в Яблунівській середній школі.
З осені 1945 p. по літо 1946 р. був ув’язнений за сфабрикованою справою щодо звинувачення у належності до УПА.
У 1953 р. закінчив філологічний факультет Львівського університету. 1953-1956 рр. – аспірант кафедри української літератури Львівського державного університету імені І. Франка. У 1954 році його приймають до Спілки письменників СРСР (заочно, за поданням М. Бажана). У 1957–1959 рр. поет працює у журналі «Жовтень». 1964 р. Д. Павличко переїжджає до Києва, де працює сценаристом на кіностудії ім. О. Довженка. За його роботами поставлений фільм «Сон» та «Захар Беркут». 1971–1978 рр. – працює головним редактором журналу «Всесвіт», згодом, – секретарем Спілки письменників України і СРСР. У 1989–1991 роках Д. Павличко – народний депутат СРСР, у 1990 та 2005 роках був обраний народним депутатом України. Засновник Руху, Демократичної партії України, один із лідерів парламенту.
Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з’явилася у 1953 р. Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля» (1955), «Чорна нитка»,«Правда кличе» (1958), — вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів. «Пальмова віть»1962. У 1968 р. вийшла збірка «Гранослов», згодом «Сонети подільської осені»(1973), «Таємниця твого обличчя» (1974), «Сонети» (1978), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994). Д. Павличко уклав антологію перекладів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988). Д. Павличко — один з організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України, перший голова Товариства української мови імені Тараса Шевченка (1989), Голова Української Всесвітньої Координаційної Ради (з 2006).
З жовтня 1995 до травня 1998 року Д. Павличко був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Словацькій Республіці. Був також Послом України в Республіці Польща в період з весни 1999 року по лютий 2002 року.
Дмитро Павличко – визначний майстер перекладу. Він відомий як талановитий перекладач з англійської, іспанської, багатьох слов’янських мов.
Нагороди: державна премія України ім.Т.Шевченка (1977);
орден «За заслуги» ІІІ ст. (1997); орден князя Ярослава Мудрого IV (2009), V ст. (1999); ордени Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани»; почесна Грамота Президії ВР УРСР; командорським хрестом і Зіркою Ордена за заслуги (2001, Польща); звання Герой України з врученням ордена Держави (2004); орден Свободи (2015).