Щепан Білінський

Щепан Білінський – доктор наук, професор Ягеллонського університету, дійсний член Польської Академії Знань, член-кореспондент Польської Академії Наук. Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (з 2014 року).

Щепан Білінський народився в 1949 році в м.Краків. У 1972 році Щепан Білінський закінчив Ягеллонський університет. У цьому ж закладі здобув вчене звання доктора біологічних наук (1975). Після габілітації проходив стажування в університетах Утрехта (Нідерланди), Нюрнберга (Німеччина), Праги (Чеська Республіка), Базеля (Швейцарія) і Х’юстона (США). У 1990 році здобув вчене звання професора й одночасно був прийнятий на посаду професора Ягеллонського університету.  Впродовж 1987–1999 років обіймав посаду директора Інституту зоології. В 1999-2005 рр. працював деканом факультету біології і наук про землю, а також проректором з міжнародного співробітництва (2005–2012).

Одночасно виконував різноманітні функції за межами Ягеллонського університету – був головою Наукової Ради Інституту систематики і еволюції тварин Польської Академії Наук у Кракові, головою секції «Біологія» Комітету наукових досліджень (1997–2000), головою Комісії ембріології і морфології Польської Академії Знань, членом польсько-американської Комісії Фулбрайта, уповноваженим Міністра Науки і Вищої Освіти з питань утворення Національного Центру Науки у Кракові.

У 1992 році професор Щепан Білінський став членом-кореспондентом Польської Академії Знань, а в 2002-му – членом-кореспондентом Польської Академії Наук. Нині він є дійсним членом і директором Природничого факультету Польської Академії Знань. За свої заслуги в розвитку науки в Польщі отримав ряд відзнак, зокрема, – Офіцерський Хрест Ордену Відродження Польщі, Золотий Хрест Заслуги, Медаль Комісії Національної Освіти.

Наукові зацікавлення – біологія розвитку, біологія клітини та філогенія безхребетних.

Науковий доробок – 106 оригінальних експериментальних робіт, 23 оглядові статті та монографії, а також 9 розділів у підручниках. Цей доробок доповнює понад 150 конференційних доповідей і понад 600 енциклопедичних гасел.