Немошкаленко Володимир Володимирович (26.04.1933–25.06.2002) – український вчений у галузі спектроскопії твердого тіла та електронної структури речовини, доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту металофізики НАН України, засновник наукової школи «Спектроскопії твердого тіла» в Інституті металофізики НАН України. Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника ( з 1999 року).
Народився в Сталінграді в сім’ї військовослужбовця. У 1951 році вступив на інженерно-фізичний факультет Київського політехнічного інституту, який з відзнакою закінчив у 1956 році. Був направлений на роботу в Інститут металофізики АН України, де розпочав свою трудову діяльність в червні 1956 року.
У 1956-1959 роках – інженер, молодший науковий співробітник. У 1960-1963 роках – вчений секретар Відділення фізико-математичних наук. В 1961 році захистив кандидатську дисертацію, і в 1962 році був удостоєний наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук. З 1963 року – завідувач лабораторією спектроскопії твердого тіла; заступник Головного вченого секретаря президії АН України. У 1963-1967 роках – заступник начальника науково-організаційного відділу президії АН України. З 1967 року – заступник директора з наукової роботи Інституту металофізики. У 1967-1971 роках – начальник науково-організаційного відділу президії АН України. 13 листопада 1970 року захистив докторську дисертацію. З 1971 року – завідувач відділом рентгеноспектральних досліджень Інституту металофізики. З 24 листопада 1971 року – професор за спеціальністю «Фізика твердого тіла». З 1973 року – перший заступник директора Інституту металофізики з наукової роботи. У грудні 1973 році став членом-кореспондентом АН УРСР; У квітні 1982 року обраний академіком АН УРСР. У 1989-2002 роках – директор Інституту металофізики.
Нагороди: Премія АН УРСР імені К. Д. Синельникова (1977); Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1980); Державна премія СРСР (1985); Державна премія РРФСР в області науки і техніки (1989); Державна премія України в галузі науки і техніки (1992); Премія імені М.П.Барабашова (1992); Премія імені Г.В.Курдюмова; орден «Знак Пошани» (1971); орден Трудового Червоного Прапора (1981); медаль “За доблесну працю в ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна”(1970); медаль «В пам’ять 1500-річчя Києва»(1982), «Ветеран праці» (1984); Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (1983); Диплом Пошани ВДНГ УРСР «За успіхи в економічному і соціальному розвитку Української РСР» (1985); Заслужений діяч науки і техніки України (1991).