Смолій Валерій Андрійович – український громадський та політичний діяч, історик. Директор Інституту історії України НАН України. Доктор історичних наук (1985). Академік НАН України (1995). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Голова Українського національного комітету істориків, член Президії Національної спілки краєзнавців України, головний редактор «Українського історичного журналу». Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника ( з 2010 року).
Народився 1 січня 1950 року в с.Авратин Волочиського району Хмельницької області. У 1970 році з відзнакою закінчив історичний факультет Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту. З 1972 року працює в Інституті історії АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України): з 1986 року — завідувач відділу, з 1991 року — заступник директора, з грудня 1993 року — директор.
У 1975 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Возз’єднання Правобережної України з українськими землями у складі Російської держави». В 1985 — докторську дисертацію на тему «Суспільна свідомість учасників народних рухів України (друга половина XVII–XVIII ст.)». У 1992 році був обраний членом-кореспондентом НАН України, а в 1995 році – академіком НАН України. З 11 серпня 1997 року по 18 серпня 1999 року — Віце-прем’єр-міністр України. З 1997 року – член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки, а з 1998 року – член Президії НАН України.
Очолює наукову раду з проблеми «Основні закономірності вітчизняної історії дожовтневого періоду», Українську філію Міжнародного наукового товариства по вивченні XVIII ст.. Президент Національного комітету по вивченню країн Південно-Східної Європи. Голова ради з питань вивчення наукової спадщини та політичної діяльності академіка М. Грушевського. Автор близько 800 наукових праць.
Відзнаки та нагороди: лауреат премії для молодих учених АН УРСР (1978), Почесна відзнака Президента України (1996), заслужений діяч науки і техніки України (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2001), орден Ярослава Мудрого V ст. (1999), IV ст. (2004), ІІІ ст. (2011), II ст. (2014); орденом «За заслуги» І ст. (2009), ІІ ст. (2006).