Сьогодні свій 100-літній Ювілей відзначає Віра Іванівна Стефанишин. Свого часу Віра Іванівна була студенткою, а після завершення навчання – викладачкою фізики в Івано-Франківському державному педагогічному інституті (нині Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника).
У день Ювілею, ректорат та колектив Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, викладачі та студенти фізико-технічного факультету, всі колеги, друзі та учні висловлюють щиру вдячність Вірі Іванівні за її неоціненний внесок у становлення фізичного напрямку у нашому закладі освіти, виховання плеяди справжніх майстрів вчительського фаху.
З Прикарпатським національним університетом, наступником Івано-Франківського державного педагогічного інституту, тісно пов’язаний життєвий і професійний шлях Віри Іванівни Стефанишин. Викладачка підготувала багатьох висококваліфікованих фахівців, які і нині продовжують її справу в рідній Альма-матер та багатьох навчальних і наукових закладах України.
Найкращі вітання нашій ювілярці та побажання здоров’я, достатку, душевного спокою. Хай Господь оберігає Вас на многії і благії літа!
Слово про Ювілярку
Столітній ювілей – непересічна подія! Кожною людиною, яку Господь наділив долею святкувати цю вельми поважну особисту дату, пишається родина, місто, країна, адже життєвий досвід такої особистості неоціненний для блага майбутніх поколінь. Сьогодні маємо нагоду вітати з цим славним ювілеєм викладачку фізики Івано-Франківського державного педагогічного інституту (нині Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника) Віру Іванівну Стефанишин.
Стефанишин Віра Іванівна народилася 10 березня 1921 року в славному історичному містечку Хорол Полтавської області. Дитиною втратила батьків, з 12-ти років виховувалась у тітки-пенсіонерки. Після закінчення 10-го класу Хорольської школи №1 у 1937 році вступила в Харківський державний університет на геологічний факультет, на якому навчалася до серпня 1940 року. Згодом після двомісячних спецкурсів отримала призначення на роботу у школи Станіславської області. Педагогічну діяльність розпочала в Бовшівській семирічній школі Більшівцівського району. У 1949 року, за сімейними обставинами, була переведена в Галицьку середню школу. Тут пропрацювала 11 років і 1 грудня 1969 року була запрошена на роботу в Обласний інститут удосконалення кваліфікації вчителів на посаду завідувача кабінету фізики і математики.
1952 року вступила в Станіславський державний педагогічний інститут, який закінчила 1957 року з присвоєнням кваліфікації «Вчитель математики та фізики».
З вересня 1964 року розпочала роботу в Івано-Франківському державному педагогічному інституті. 1972 року захистила кандидатську дисертацію «Шляхи поліпшення організації занять з фізики в середній школі». Поряд з викладанням курсів фізики та методики викладання в інституті, Стефанишин Віра Іванівна організувала на громадських засадах постійно діючі курси для вчителів фізики Івано-Франківського району, де двічі на місяць проводила заняття для ознайомлення вчителів з методикою викладання кожної теми нової на той час шкільної навчальної програми з фізики. «Вважаємо, що кропітка робота викладача Вашого інституту приносить велику користь в справі підвищення ефективності викладання основ наук і якості навчально-виховного процесу»,- так визнання заслуг Віри Іванівни було сформульоване у подячному листі ректору інституту тодішнім керівництвом освітянської спільноти Івано-Франківщини.
Віра Іванівна брала активну участь в обласних і республіканських науково-педагогічних і практичних конференціях з методики викладання фізики. Постійно виступала з цікавими і змістовними лекціями на січневих і серпневих нарадах учителів Івано-Франківщини.
Наприкінці літа 1979 року вийшла на заслужений відпочинок, але ще деякий час продовжувала працювати погодинно в Педагогічному інституті.
За багаторічну, плідну педагогічну діяльність Віра Іванівна Стефанишин була відзначена керівництвом Івано-Франківського педагогічного інституту, нагороджена відомчими нагородами та Грамотою Міністерства освіти УРСР за досягнуті успіхи у застосуванні технічних засобів навчання у навчальному процесі.
Слово подяки Вчителю!
Подумки повертаюсь в незабутню атмосферу студентської юності, тепло згадую свого викладача, наставника і педагога Віру Іванівну Стефанишину.
Стежини історії та життя привели мене в 1965 році на спеціальність «Фізика» фізико-математичного факультету Івано-Франківського педагогічного інституту. На той час Віра Іванівна була викладачем кафедри фізики – єдиної фізичної кафедри факультету і наставникам групи «Г» студентів фізичного відділення. Звичайно, найкращі роки – студентські. Але сидячи за конспектами, рефератами або здаючи черговий екзамен, статус студента видавався нам складним. Поруч з нами, насамперед у період становлення нас як студентів, коли формувалася власна думка і кожен обирав свій власний шлях, була Віра Іванівна.
Особисто мені пощастило отримати педагогічну освіту. Адже на відміну від поширеної думки, що педагог – це невдячна професія, з кожним роком я все більше переконувався – мій шлях обраний правильно.
Віра Іванівна викладала загальну фізику, методику фізики та інші дисципліни. Струнка жінка, говорила тихим приємним голосом. Вся вона світилася добротою і ніжністю. М’який тон, довірлива посмішка залишали нас у світі людяності. Глибоке знання дисципліни і вміння вкласти в кожного з нас цю мудрість прищепили нам знання й любов до людей. Життєві історії, проблеми студентського самоврядування, організацію дозвілля вона розповідала так, ніби це були її друзі. Вона була педагогом з великої літери, людиною, яка не просто ретранслювала знання, а вчила життю. Людина з аналітичним складом розуму, енциклопедичними знаннями, але найбільше – своїми людськими якостями: чесністю, порядністю, інтелігентністю, вихованістю. Віра Іванівна навчала нас, що вчитель – це людина, яка не лише повинна давати знання чи нав’язувати учневі свої думки, а й має демонструвати те, що вона є частиною життя учня.
Я ж пригадую, як поставна, красива викладачка заходила в аудиторію і тільки їй притаманним кивком голови віталася зі своїми студентами й розпочинала лекцію чи практичне заняття. Якось підсвідомо відчувалося – це я зрозумів уже згодом, коли самому довелося пізнавати секрети педагога вищої школи, – що на кожну лекцію Віра Іванівнна приходила як на свято. Її голос, з гарними, справді ораторськими інтонаційними переливами, спокійна і впевнена манера викладу, стриманість у жестах створювали атмосферу, впливали на нашу свідомість, формували переконання – ми поволі ставали іншими, маючи перед собою приклад високого професіоналізму, інтелігентності, шляхетності, мудрого, стриманого і спокійного патріотизму.
Ми закінчили навчання і пішли, а Ви залишилися. Ви – берегиня рідного Педагогічного інституту, а зараз Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, його історичних традицій. Ви примножували їх своєю жертовною й світлою працею.
Дозвольте привітати Вас від усієї душі зі знаменною подією у Вашому житті, днем Вашого народження. Здоров’я Вам, дорога Віро Іванівно!
З вдячністю,
Ваш студент-випускник,
кандидат фізико-математичних наук,
професор Прикарпатського національного університету Володимир Кланічка