Кифішин Анатолій Георгійович (2 червня 1935 – 25 червня 2017) — вчений-шумеролог, російський сходознавець. Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника ( з 2012 року).
У 1958 році закінчив Чернівецький університет за фахом історика. Згодом Східний факультет Ленінградського університету. Учився в аспірантурі в академіка Струве, але захистити дисертацію не встиг через смерть свого вчителя.
Потім Кифішин переїхав у Москву, де закінчив аспірантуру при Інституті сходознавства АН СРСР. Він спеціалізувався на ритуалістиці у шумерів і геноструктурі шумерських міфів, на тематиці, що йшла врозріз із «позитивістською радянською історичною наукою».
У сімдесяті роки, незважаючи на інвалідність, він жив у власноручно вибудуваному курені в районі станції Перловка на Ярославській дорозі, а весь денний час проводив в Ленінській бібліотеці, пропуск у яку діставав по знайомству. Написав кілька книг, включаючи «Історію Шумеру», однак опублікувати їх в СРСР не зміг. З 1970 року аж до розпаду СРСР, Кифішин зміг опублікувати лише короткі, піддані цензурі популярні статті в журналі «Техніка – молоді», а також кілька робіт в Болгарії болгарською мовою.
У дев’яності роки Анатолій Кифішин вивчав пам’ятники Чатал-Гуюку в Туреччини й Кам’яну могилу в Україні. Він свого часу прийшов до висновку, що обидва пам’ятники містять протошумерську писемність. У 2001 році опублікував велику монографію, де привів протошумерський словник, силлабарій Кам’яної могили й версію перекладів текстів Кам’яної могили.