Доцент кафедри етнології і археології факультету історії, політології і міжнародних відносин Оксана Дрогобицька отримала І місце у номінації «Родинна пам’ятка» (документальні матеріали) міжнародного конкурсу «Історія моєї великої родини» у рамках проєкту «Громадська архівістика в Україні».
На конкурсі вона представила фото та документи з власного архіву про повсякденне життя репресованих українців у Сибіру (50-ті – 60-ті рр. ХХ ст.), а також ессе, присвячене історії своєї родини.
І місце у номінації «Спогади мого родича» (усноісторичні свідчення) цього ж конкурсу зайняла студентка групи ІА–41 спеціальності 032 «Історія та археологія» ОР «Бакалавр» Єлизавета Силка. Вона презентувала конкурсній комісії інтерв’ю, яке записала з своєю бабусею, Ганною Бондаренко (1951 р. н.). Усні свідчення ілюструють як Голодомор 1932–1933 рр. торкнувся родини й трансгенераційно закарбувався у свідомості.
Про пережите Г. Бондаренко розповідали її тато Семен Кущій (1923–2003 рр.) і її свекруха, Любов Нікуленко (1927–2010 рр.), які були очевидцями Голодомору.
У своєму ессе Є. Силка наголошує: «Говорити про геноцид боляче й складно, але потрібно, адже гірше, якщо мовчати. Берегти пам’ять про тих, хто постраждав від большевизму, – це найменше та водночас найбільше, що можна зробити і для них, і для нас. Важливо пам’ятати, щоб їхні жертви й муки були не марними, щоб не повторити, щоб розуміти хто ворог, щоб усвідомлювати значення української незалежності і щоб мати хліб, уже ніким не відібраний».
Конкурс був організований фундацією «Добра воля» (м. Краків, Республіка Польща) у співпраці з Українською асоціацією усної історії, ГО «Стереотайм» (м. Київ) та Національною радою жінок України.