6 листопада у Прикарпатському національному університеті з нагоди 75-річниці з початку депортації українців відбулася Всеукраїнська наукова конференція «Виселення українців з етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини в 1944–1951 рр.: досвід та уроки».
Організаторами заходу виступили Прикарпатський національний університет, Івано-Франківська ОДА, Івано-Франківська обласна рада, Світова федерація Українських лемківських об’єднань, Івано-Франківська обласна організація Всеукраїнського товариства «Лемківщина», Івано-Франківське обласне суспільно-культурне товариство «Надсяння».
Участь у конференції взяли науковці та студенти закладів вищої освіти з різних регіонів України, краєзнавці, громадські діячі, працівники освіти та культури, представники органів державної влади і місцевого самоврядування.
Вступним словом відкрив роботу конференції ректор університету, професор Ігор Цепенда. “Питання депортації – це питання не тільки пов’язане з історією України, адже низка депортаційних акцій, які відбувалися в 40-50-х роках минулого століття це була продумана політика тоталітарного Радянського Союзу. Під депортаційні акції потрапили і українці, і поляки, і білоруси, і німці. Наше головне завдання сьогодні не тільки дати історичну оцінку, але також і правову оцінку тим процесам, які фактично призвели до того, що мільйони українців, мільйони інших народів були виселені з своїх етнічних земель. Завжди історики говорять про те, щоб не повторювати помилки в майбутньому потрібно робити уроки з минулого. І ця конференція – це якраз чергове підтвердження цієї тези», – зазначив ректор.
Робота конференції проходила за основними напрямами: передумови виселення українців з етнічних земель у 1944–1946 рр. та їх історична і політико-правова оцінка; етапи переселення українців з Польщі: зміст і форми; зовнішні і внутрішні чинники вимушених міграцій виселених українців з етнічних земель та їх наслідки; виселення українців у спогадах очевидців та активних учасників подій; сумнозвісні події 1944–1951 рр. в сучасній історіографії та історичній національній пам’яті.
Історики наголошують, що за майже 7 років більш як півмільйона людей примусово вивезли із західних областей України. “Ми хочемо згадати про тих людей, про злочини того часу. Тому, що в ті часи це називалося добровільне переселення. Насправді ці процеси не відбувалися добровільно. Це були примусові акції переселення з елементами геноциду”, – наголосив завідувач кафедри історії України, професор Ігор Райківський.
“Питання, яке сьогодні підняте на конференції хвилює українців, і не тільки депортованих, вже давно. Мені було 11 років коли нашу сім’ю депортували. Хоча тоді це називалося повернення на батьківщину. Але як можна говорити людині, яка народилася з діда-прадіда на українській землі, в один момент повертатися на батьківщину. Це не вкладалося та не вкладається в голові і досі”, – розповів під час виступу на пленарному засідання конференції один із небагатьох очевидців тих подій, завідувач кафедри міжнародних відносин ЧНУ ім.Ю.Федьковича, Почесний доктор Прикарпатського національного університету Юрій Макар.
У рамках програми конференції відбулася презентація видання доктора історичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, завідувача кафедри міжнародних відносин ЧНУ ім.Ю.Федьковича, Почесного доктора Прикарпатського національного університету Юрія Івановича Макара “Університети мого життя. Спогади.”.
Як зазначили організатори конференція покликана узагальнити історіографічні й археографічні здобутки та методологічні аспекти з вивчення переселенських і депортаційних процесів на західноукраїнських землях. Також важливо привернути суспільну увагу в Україні до цього антигуманного явища в світовій історії та спонукати до подальшого ґрунтовного дослідження питання соборності етнічних українських земель.
Всеукраїнська конференція з питань депортації українців з етнічних земель
