До Всесвітнього Дня вишиванки, який щорічно відзначають у третій четвер травня, студенти і викладачі кафедри біології та екології відвідали виставку вишитих рушників з родинної колекції доцента кафедри Артура Геннадійовича Сіренка. Виставка відбувається у Музеї мистецтв Прикарпаття.
Колекція сім’ї Сіренків налічує більше 300 рушників з різних етнографічних регіонів України. На її створення власники витратили близько 30 років.
Про старовинні експонати відвідувачам розповідав Артур Геннадійович. Вишиваний рушник є старовинним народним символом. Це – ритуальний предмет ще з язичницького минулого. Саме слово «рушник» має корінь «руш», що означає ламати, руйнувати, рвати, а інакше – відірваний шматок тканини, відріз.
Старовинний рушник досягав в довжину 3-4 метрів і був виготовлений у різних техніках та різноманітними способами (вишиті, ткані, мережені). Майстрині прикрашали рушники мереживом, тасьмою, стрічками. Вишиваний рушник був дуже дорогою річчю не так з точки зору вартості, скільки з точки зору свого внутрішнього смислового значення. Він був культовим предметом слов’янської культури: жодна значуща для сім’ї подія не обходилася без вишитого рушника.
Вишитий рушник виступає не лише як предмет прикраси, але і як магічний талісман, що уособлює віру людини в кращу долю та майбутнє. Кожен елемент на цьому унікальному текстильному виробі має свою особливу значущість та історію. Він став своєрідною мовою без слів, що висловлює почуття, традиції та ідентичність українського народу.
Серед найпоширеніших символів на українському рушнику зустрічаємо квіти, сонце, птахів, а також вишиті зорі. Символіка українського рушника залишається невід’ємною частиною культурної спадщини України.
