Козак Богдан Миколайович – «Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану…»

З глибоким сумом повідомляємо про відхід у засвіти видатного митця і науковця, академіка Національної академії мистецтв України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, народного артиста України, професора, який помер 28 травня 2024 року на 84-му році життя.

Богдан Миколайович народився 27 листопада 1940 року у Львові. Його життя було віддане мистецтву та науці. Закінчив Львівську державну консерваторію імені Миколи Лисенка (нині Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка), де здобув освіту в галузі театрального мистецтва.

Свою професійну кар’єру Богдан Миколайович розпочав у 1963 році як актор Львівського національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької.

За своє життя він зіграв близько 150 ролей у театрі та кіно. Його роботи на сцені вирізнялися глибиною та емоційністю, він умів передавати найтонші відтінки людських почуттів і переживань.

Богдан Миколайович був удостоєний звання народного артиста України, нагороджений орденами «За заслуги» І, ІІ та ІІІ ступенів (2000, 2006, 2010 роки), орденами князя Ярослава Мудрого ІV та V ступенів (2015, 2020 роки), орденом «Знак пошани», а також став лауреатом премії Національної спілки театральних діячів України імені Йосипа Гірняка.

Як режисер, Богдан Козак створив багато визначних постановок, які увійшли до золотого фонду українського театру. Його режисерська діяльність була відзначена високими нагородами та преміями, зокрема Національною премією України імені Тараса Шевченка.

Важливим етапом у його житті стала наукова діяльність. Як професор і академік Національної академії мистецтв України, Богдан Миколайович присвятив багато років викладанню та дослідженню театрального мистецтва. Він був першим деканом факультету культури та мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка (2004-2010 роках), завідувачем кафедри театрознавства факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка та став учителем багатьох акторів.

Богдан Козак вміло поєднував акторську справу з викладацькою діяльністю у театральній студії при театрі.

Професор неодноразово брав участь зі своїми студентами, випускниками та колегами з Львівського Національного театру ім. М. Заньковецької в театральних фестивалях, які проводились на Прикарпатті. Зокрема, це Всеукраїнський фестиваль театрів «Прем’єри сезону» (Івано-Франківськ) та Всеукраїнський театральний фестиваль «Коломийські представлення» (Коломия). Серед його відомих учнів є народний артист України Ростислав Держипільський та заслужена артистка України Ірма Вітовська.

Особливо слід відзначити його вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва на Прикарпатті.

Богдан Миколайович активно співпрацював з театрами Івано-Франківщини, часто приїжджаючи на фестивалі та вистави, де презентував свої роботи та підтримував молодих акторів. Його творчість глибоко вплинула на культурний розвиток регіону, а його вистави залишили незабутні враження у серцях місцевих глядачів.

Традиційно знайомив Богдана Козака зі своїми студентами-першокурсниками Ростислав Держипільський, цим самим наче отримуючи для себе й майбутніх акторів благословення від Вчителя на добру працю в майбутній професії. Обов’язково відвідував прем’єрні постановки драмтеатру за участі акторів-випускників університету, даючи поради й настанови. Як історик театру і театрознавець Б. Козак брав участь у святкуванні 150-річного ювілею Василя Стефаника з виступом на міжнародній конференції в Русові.

Богдан Миколайович був не лише видатним митцем, але й щирою, мудрою та надзвичайно доброю людиною. Він завжди був готовий допомогти своїм колегам, студентам і друзям, надихаючи їх на творчі звершення. Його внесок у розвиток української культури є неоціненним, а його відхід є великою втратою для всієї національної спільноти.

Вічна пам’ять та шана видатному митцю, науковцю та людині з великою душею!

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Богдана Миколайовича. Нехай світла пам’ять про нього завжди живе у Ваших серцях і приносить розраду у цей важкий час. Ми поділяємо Ваш біль і горе, підтримуючи вас своїми думками і молитвами.