Із глибоким сумом повідомляємо, що на 76 році життя відійшов у вічність доктор філологічних наук, почесний професор, колишній завідувач кафедри української мови Факультету філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Василь Васильович Ґрещук.
Кафедра української мови факультету філології, професорсько-викладацький склад глибоко сумує з приводу передчасної смерті професора, завідувача кафедри, яку створив і очолював більше тридцяти років.
Висловлюємо щирі співчуття родині, колегам та близьким! Приклад життєвої позиції, наукової наснаги, організаційної потуги, людяності і доброзичливості буде дороговказом для його рідних, колег та учнів! Вічна та світла пам’ять!
Панахида: сьогодні, 12 квітня, о 16:00 у будинку смутку (вул. Ребета, 3)
Чин похорону: Завтра, 13 квітня, об 11:00 у будинку смутку (вул. Ребета, 3)
Продовження і поховання: о 13:00 в селі Кривотули
Життєвий шлях Василя Васильовича розпочався 2 червня 1949 року в селі Старі Кривотули Тисменицького району на Івано-Франківщині. Закінчив Старокривотульську восьмирічку, а після неї Отинійську середню школу. Замилування словом, прагнення зануритися в мовну стихію та пізнавати в ній певні закономірності привели його на український відділ філологічного факультету Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені Василя Стефаника (тепер Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), який 1970-го року закінчив із відзнакою. Відтак деякий час працював учителем рідної мови та літератури у восьмирічній школі села Мочулище Дубровицького району на Рівненщині, згодом у Петрівській середній школі на Івано-Франківщині.
1979 року Василь Васильович Ґрещук захистив кандидатську дисертацію, присвячену українському словотвору – «Словотвірна й лексико-семантична структура українських деад’єктивів на -ість, -ство, -ота, -ина, -изна».
Із 1977 року і дотепер Василь Васильович Ґрещук працював у Прикарпатському національному університеті: спочатку асистентом; із 1980 р. – старшим викладачем; із 1983 р. – доцентом, а, захистивши 1993 року докторську дисертацію «Типологія українського відприкметникового словотвору», з 1994 р. – професором кафедри української мови. Деякий час виконував адміністративну роботу – обіймав посаду декана філологічного факультету. З 1992 р. до 2023 р. очолював колектив однієї з найбільших університетських кафедр – кафедри української мови.
Про високий рівень Василя Васильовича Ґрещука як науковця свідчать понад 300 його публікацій, які характеризуються актуальністю, новизною та глибиною студій. У його доробку кілька монографій як одноосібних, так і написаних у співавторстві. Серед них: «Український відприкметниковий словотвір» (1995 р.), «Василь Стефаник – художник слова» (1996 р., у співавторстві), «Євген Желехівський у національно-культурному відродженні України» (1999 р., у співавт.), «Етнос. Соціум. Культура: регіональний аспект» (2006 р., у співавт.), «Нариси з основоцентричної дериватології» (2007 р., у співавт.), «Студії з українського мовознавства» (2009 р.), «Південно-західні діалекти в українській художній мові» (2010 р., у співавт.), «Aktualne problemy językoznawstwa słowiańskiego» (2012 р., у співавт.), «Тарас Шевченко: погляд з третього тисячоліття» (2015 р., у співавт.), «Діалектне слово в тексті та словнику» (2015 р., у співавт.), «Словотвір і текст» (2022 р., у співавт.), «Епітети, порівняння та фраземи в новелах Василя Стефаника» (2025 р., у співавт.) та ін.
Відомий Василь Васильович Ґрещук і як редактор-упорядник багатьох збірників, що містять українознавчі матеріали: «Іван Огієнко і національно-духовне відродження України» (1992 р.), «Просвіта: історія, постаті, чин» (1993 р.), «Українознавство: документи, матеріали, раритети» (1999 р.), «Українська мова: навчально-методичні та виховні аспекти» (1999 р.), «Українська мова в освіті» (2000 р.), «Актуальні проблеми українського словотвору» (2002 р.) та ін.
Багато зусиль докладав професор до такої часозатратної, однак благородної й необхідної справи, як популяризація життя, діяльності та ідей видатних українців минулого і сьогодення, упорядковуючи й випускаючи у світ окремими виданнями матеріали про них. Зокрема опубліковані такі книги: «Іван Могильницький. Відомість о руском язиці» (2003 р.), «Іван Ковалик. Вчення про словотвір. Вибрані праці» (2007 р.), «Листування Івана Франка та Бодуена де Куртене» (2008 р.) тощо.
Василь Васильович Ґрещук мав напрацювання і в царині лінгвістичної персонології. Наукове видання «Українські мовознавці: нотатки» (2020 р., у співавт.).
Почесний професор був головою редакційної ради «Вісника Прикарпатського університету», головним редактором науково-теоретичного журналу Інституту українознавства Прикарпатського університету імені Василя Стефаника «Українознавчі студії», членом редколегії науково-теоретичного журналу Інституту української мови НАН України «Українська мова».
Василь Васильович причетний до формування українських наукових кадрів. І не тільки як науковий керівник та консультант (підготував двох докторів філологічних наук, 27 кандидатів філологічних наук і одного доктора філософії), а й як заступник голови спеціалізованої ради із захисту кандидатських дисертацій у Прикарпатському національному університеті, член спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій у Львівському національному університеті імені Івана Франка і член спеціалізованої вченої ради Дрогобицького національного педагогічного університету імені Івана Франка.
Видатний науковець нагороджений почесними грамотами та медалями від Міністерства освіти і науки України, Івано-Франківської обласної адміністрації та обласної ради, рідного університету. Зокрема, за особисті заслуги в розвитку української науки, за багаторічну плідну педагогічну, наукову, виховну та громадську діяльність удостоєний премії імені Василя Стефаника (1999 р.), премії голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації та голови обласної ради в номінації «Відомий науковець року» (2010 р.), Почесної грамоти Міністерства освіти і науки України, Почесної грамоти імені Президента НТШ Михайла Грушевського Наукового товариства ім. Шевченка в Америці (2001 р.), почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2014 р.), нагороджений медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» (2012 р.), медаллю «За заслуги перед університетом» (2019 р.), званням Почесного професора (2024 р.) та багатьма іншими відзнаками.
Вагомий внесок Василя Васильовича Ґрещука в розвиток української мовознавчої науки та у справу плекання наукових кадрів поціновано, крім рідного університету, багатьма відзнаками інших вищих навчальних закладів України, зокрема: грамотами від керівництва Львівського національного університету імені Івана Франка, Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, Донецького національного університету імені Василя Стуса, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Дрогобицького національного педагогічного університету імені Івана Франка.
Він належав до вчених із широким дослідницьким діапазоном. У полі наукових інтересів професора – теоретичні питання словотвору, проблеми історії української літературної мови, семасіології, діалектології, мови художньої літератури, характеристика мовної ситуації та формування літературної мови і граматичної думки в Галичині протягом ХVІІІ–ХХ століть, аналіз ролі окремих особистостей у розвої лінгвістичної україністики тощо. Його виважені, обґрунтовані розлогі доповіді й короткі виступи, що стосуються найрізноманітніших лінгвістичних проблем, неодноразово лунали на численних конференціях, симпозіумах, зустрічах, круглих столах як в Україні, так і за її межами. Активна мовознавча діяльність вченого сприяла тому, що він брав участь у наукових заходах у Варшавському, Вроцлавському, Люблінському, Ягеллонському університетах, у природничо-гуманітарному університеті в Сєдльце (Польща), Оломоуцькому університеті (Чехія), Мінському інституті іноземних мов, Гродненському університеті (Білорусь), Українському вільному університеті в Мюнхені (Німеччина) та ін.
Василь Васильович Ґрещук був ініціатором і організатором проведення трьох всеукраїнських наукових конференцій, присвячених сучасним проблемам української діалектології на базі Прикарпатського національного університету та його структурного підрозділу – Коломийського інституту (2008, 2010, 2012 рр.). 2011-го року професор брав участь в організації ХІV Всеукраїнської ономастичної конференції. Був співініціатором і співорганізатором наукових конференцій, присвячених ювілеям мовознавця І. Ковалика.
Уболіваючи за долю української мови й українськості загалом, наприкінці 1996-го року В.Ґрещук організував та до 2014 року очолював Інститут українознавства при Прикарпатському університеті. Метою його створення було об’єднання творчого колективу провідних учених гуманітарного й суспільного профілів для розв’язання низки наукових проблем українознавства, що виникають на перетині різних галузей. Йому належить також заснування та видання наукового-теоретичного журналу «Українознавчі студії» з 1999 р. до 2019 р. (усього 20 випусків).
Василь Васильович Ґрещук спільно з Інститутом української мови НАН України був ініціатором створення 2001 року Прикарпатського дериватологічного центру імені Івана Ковалика.
Під керівництвом та за активної участі Василя Васильовича Ґрещука виконано кілька держбюджетних тем: «Українська літературна мова у її взаємодії з південно-західними говорами» (2006-2008 рр.); «Основоцентричне дослідження українського словотвору» (2007-2010 рр.); «Гуцульська діалектна лексика в українській художній мові. Словник» (2009-2013рр.); «Діалектна лексика Прикарпаття в українській художній мові» (2013-2015рр.). Одним із результатів такої діяльності став унікальний лексикографічний проєкт – словник у двох томах «Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові» (1 том – 2019, 2 том – 2020 р.) з додатком «Онімна лексика» (2023 р.).