У Історико-меморіальному музеї Олекси Довбуша відбувся круглий стіл, присвячений пам’яті професора, доктора історичних наук, заслуженого діяча науки і техніки України Володимира Грабовецького.
Захід організовано кафедрою історії України і методики викладання історії Карпатського національного університету імені Василя Стефаника.
У межах круглого столу відбулася презентація колективної монографії на пошану вченого, яка присвячена його життєвому шляху, науковій і педагогічній діяльності, вагомому внеску в розвиток історичної науки. У виданні окреслено основні віхи творчого становлення професора, проаналізовано ключові дослідження, які стали підґрунтям для формування окремих напрямів в українській історіографії.
Участь у заході взяли керівництво, професорсько-викладацький склад університету, представники академічної спільноти, колеги та рідні професора Грабовецького.
Онлайн учасників круглого столу привітав в.о. ректора Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Цепенда. На його думку, вшанування Вчителів — це добра традиція, що живе в стінах університету. Особливо коли йдеться про постаті, які заклали цілі наукові школи.
«Історична школа урбаністики та краєзнавства, створена професором Володимиром Грабовецьким, — унікальне явище. Вона стала взірцем не лише для нашого університету, а й для багатьох регіонів України. Професор Грабовецький належить до тих небагатьох українських істориків, які творили в умовах тоталітаризму, але водночас розуміли: потрібно будувати міцний національний фундамент, звертаючись до витоків. І перш за все — до пізнання рідної землі, місць, де ми народилися», — підкреслив в.о. ректора.
Саме Володимир Грабовецький сформував ідею дослідження історії міста, містечка, села — тієї “малої батьківщини”, без якої не зрозуміти історію України в цілому. Ця ідея започаткувала традицію краєзнавчих урбаністичних досліджень, яка продовжує жити й розвиватися.
Проведення цього круглого столу засвідчило не лише глибоку повагу академічної спільноти до постаті Володимира Грабовецького, а й неперервність традицій історичної науки, які сформував професор, та їхнє живе продовження в сучасності.
