Бродин Михайло Семенович – видатний вчений у галузi фiзики твердого тiла, нелiнiйної оптики та квантової електронiки, Академік Національної академії наук України (1982), заслужений діяч науки і техніки України, Державної премії України в галузі науки і техніки (1994), завідувач відділом нелінійної оптики, багаторічний головний редактор та член редколегії «Українського фізичного журналу». Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (з 2006 року).
Народився 30 вересня 1931 року в с. Сівка (тепер Сівка-Войнилівська) на Івано-Франківщині. У 1953 р. закінчив Львівський державний університет імені І. Франка і вступив до аспірантури Інституту фізики АН України. Уся подальша його наукова і трудова діяльність пов’язана з цією установою, де він пройшов шлях від аспіранта до завідувача відділу (1965) і директора (1987). З 1965 р. по теперішній час незмінно завідує створеним за його ініціативою відділом нелінійної оптики. Впродовж 1987-2006 рр. – директор Інституту фізики НАН України. 1989-1998 рр. – академік-секретар відділення фізики і астрономії НАН України, член Президії НАН України. З 2006 року — почесний директор Iнституту фiзики НАН України.
За цикл робіт по дослідженню властивостей екситонів у кристалах М. С. Бродину, разом з іншими вченими, було присуджено в 1996 р. Ленінську премію. Активна участь М. С. Бродина та його співробітників увінчалася вагомим досягненням: створенням лазерів на змішаних однорідних напівпровідниках А2В6 з перестроюванням частоти в усій видимій та ближній ультрафіолетовій ділянках спектра. Ці роботи були удостоєні Державної премії УРСР 1974 року. Цикл фундаментальних робіт М. С. Бродина із співробітниками у галузі динамічної голографії і нелінійної оптики відзначений Державною премією СРСР 1982 р.
З 1990 р. під керівництвом вченого започатковано дослідження в новому напрямі — лазерній фотоакустичній спектроскопії матеріалів електронної техніки. За цикл робіт у цій галузі науки М. С. Бродину в числі інших виконавців у 1994 р. присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки.
У 1998 р. за цикл робіт з дослідження поверхневих екситонів та деформуючих поляритонів у молекулярних кристалах вчений удостоєний премії імені К. Д. Синельникова НАН України.
Автор більш як 380 наукових праць, у тому числі п’яти монографій, опублікованих не тільки у нашій країні, а й за кордоном.
Нагороди: медаль «За доблесну працю» (1970), орден «Знак пошани» (1981), орден Жовтневої революції (1986), орден «За заслуги» ІІІ ступеня (1999), ІІ ступеня (2008), I ступеня (2012); нагорода Оптичного товариства імені Д.С.Рождєствєнского – медаль імені С. І. Вавилова (2000).