Литвин Микола Романович – директор Інституту українознавства імені І.Крип`якевича Національної академії наук України, керівник Центру дослідження українсько-польських відносин та сектору наукових та інформативних видань, доктор історичних наук, професор. Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2017).
Народився 10 квітня 1957 р. в м. Тернопіль у родині службовців. У 1974–1979 р. навчався на історико-педагогічному факультеті Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника (сьогодні – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), обирався головою Студентського наукового товариства, був лауреатом республіканських і всесоюзних конкурсів студентських наукових робіт. Від 1979 р. працює в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (до 1993 – Інститут суспільних наук АН України): стажист-дослідник, молодший науковий співробітник, науковий співробітник, старший науковий співробітник відділу новітньої історії, завідувач відділу наукових та інформативних видань (1995), керівник Центру дослідження українсько-польських відносин (2007), заступник директора з наукової роботи (2010), в. о. директора (2010-2013), директор (2013).
1999 р. захистив докторську дисертацію “Українсько-польська війна 1918–1919 рр.” (наук. консультант Ю. Ю. Сливка). З 2001 р. – професор. Указом Президента України 2007 р. отримав звання Заслужений діяч науки і техніки України. За сумісництвом викладав спецкурс з історії Українських визвольних змагань першої третини ХХ ст. на кафедрі новітньої історії України Львівського національного університету ім. І. Франка (2000–2009), виконував обов’язки голови ДЕКу на факультеті міжнародних відносин (2007–2009). Неодноразово виступав на університетських конференціях, присвячених історії Львова, пам’яткам культури Галичини; брав участь у першолистопадових походах студентів на Меморіал УСС–УГА (Яновський цвинтар). Підготував п’ятьох докторів і дев’ять кандидатів історичних наук. Учасник міжнародних конференцій в Україні, Польщі, Росії, Чехії.
Обирався головою історичної комісії НТШ (1999–2002), членом (1993) і заступником (2006) Голови польсько-української історичної комісії при НАН України. Член Експертної ради ВАК України з історичних дисциплін (2002–2004, 2006–2010). Голова Львівської обласної організації Національної спілки краєзнавців України (з 2002). Лауреат премії ім. М. Грушевського НАН України (2000).
Має близько 500 наукових і науково-популярних публікацій з новітньої історії України, українсько-польських відносин, картографії та археографії, історичного краєзнавства, просопографії.