Гриценко Павло Юхимович – український мовознавець, діалектолог, лінгвогеограф, історик мовознавства, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови Національної академії наук України. Почесний доктор Прикарпатського національного університету ім.Василя Стефаника ( з 2012 р.).
Народився 23 вересня 1950 року в с. Матроска Ізмаїльського району Одеської області. У 1973 році закінчив Одеський державний університет, а 1979 року – аспірантуру Інституту мовознавства імені О.О. Потебні АН УРСР. З 1987 року — завідувач сектору діалектології Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР. Впродовж 1991-2008 – завідувач відділу діалектології Інституту української мови НАН України. З 2008 року – директор Інституту української мови НАН України.
Досліджує українську діалектну мову, проблеми взаємодії діалектів і літературної мови, відношень між слов’янськими діалектними мовами. Ініціював дослідження говірок Чорнобильської зони (керівник проекту і співавтор видань «Говірки Чорнобильської зони: Тексти» (1996), «Говірки Чорнобильської зони. Системний опис» (1999), створення «Українського діалектного фонофонду» (співавтор видання «Український діалектний фонофонд» (2004). Керує підготовкою бази «Словника українських діалектів».
Автор монографій «Моделювання системи діалектної лексики» (1984), «Ареальне варіювання лексики» (1990). Співавтор низки випусків і член редколегії «Общеславянского лингвистического атласа» (1994–2008), співавтор і член редколегії видання «Українська мова. Енциклопедія» (1–3 вид., 2000–2007).
Член міжнародних комісій при Міжнародному комітеті славістів (комісії Загальнослов’янського лінгвістичного атласу, етнолінгвістики, слов’янської діалектології), член українського комітету славістів.
Автор понад 400 публікацій з українського і слов’янського мовознавства.