У Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника презентували книгу «Олександр Карпенко – шлях до себе». Її автором є колектив науковців ПНУ. Видання присвячене 100-річчю від дня народження професора університету Олександра Юхимовича Карпенка, видатного українського історика, педагога, суспільного діяча. Він увійшов в історіографію як дослідник українського національного руху першої половини ХХ століття, зробив визначний внесок у вивчення історії Західно-Української Народної Республіки.
Презентували книгу та згадували про Вчителя його учні, випускники Прикарпатського національного університету. Зокрема, голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич; ректор ПНУ, доктор політичних наук, професор Ігор Цепенда; директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, доктор історичних наук, професор Ігор Соляр; декан факультету історії, політології і міжнародних відносин ПНУ, доктор історичних наук, доктор філософії, професор кафедри етнології і археології, декан Микола Кугутяк; доктор історичних наук, професор, декан факультету туризму Володимир Великочий; завідувач кафедри всесвітньої історії факультету історії, політології і міжнародних відносин ПНУ, доктор історичних наук, професор Олег Жерноклеєв. Останній виступив модератором презентації.
Для Прикарпатського університету, тодішнього Івано-Франківського педагогічного інституту, прихід Олександра Карпенка був ковтком свіжого повітря, адже дослідники історії у радянські часи були обмежені в дослідженнях, завжди каже ректор Прикарпатського університету Ігор Цепенда, який вважає себе учнем Олександра Карпенка.
«Це була непересічна постать, бо в той важкий час зробити виклик системі, отримати удар від системи і вистояти. І в 90-і роки, вже будучи немолодою людиною, після розвалу СРСР, настав розквіт його наукової діяльності. Сила його полягала в тому, що він об’єднав велику кількість істориків навколо своєї праці. Його життя і діяльність для нас, які були поряд з ним, є прикладом, під його впливом ми сформувалися як особистості. Він надав нам розуміння того, що є свобода», – зазначив Ігор Цепенда, відкриваючи захід.
Олександр Карпенко очолював Науковий центр дослідження українського національно-визвольного руху, був членом редакційних колегій наукових видань “Вісник Прикарпатського національного університету”, публікував документи з історії ЗУНР. Тож без цієї постаті можливо і не відбулось би такої визначної історичної події як вихід минулого року чотиритомного видання енциклопедії “Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923”, у роботі над яким шість останніх років працювало 250 науковців із провідних історичних інституцій України та закордону, серед яких багато учнів Олександра Карпенка.
«Без підтримки влади та меценатів нам би не вдалось реалізувати такий масштабний проєкт. Тільки внесок Івано-Франківської обласної ради та Івано-Франківської ОДА у це видання складає півтора мільйона гривень», – нагадав Ігор Цепенда, передавши слово голові Івано-Франківської обласної ради Олександру Сичу.
Олександр Сич, також випускник ПНУ, віддав належне Вчителю. Серед його основних рис від підкреслив величність, яка полягала у самій постаті Олександра Карпенка – артикуляції, мові, манері спілкування та вимогливість, яка полягала у тому, що він завжди звертав увагу учнів на необхідність оперувати історичними фактами, залишаючи за дужками ідеологічне сміття. «Він був взірцем європейського галицького викладача», – переконаний голова Івано-Франківської обласної ради, додавши, що енциклопедія ЗУНР є своєрідним пам’ятником Вчителю.
Рецензентом книжки став директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, доктор історичних наук, професор Ігор Соляр. Він також згадав цікаві історії про свого наукового керівника і подякував видавцям та всьому авторському колективу.
Саме на історичному факультеті Прикарпатського університету Олександр Карпенко сформував власну наукову школу, яка далі продовжує дослідження історії західноукраїнських земель, – розповів декан факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктор історичних наук, професор Микола Кугутяк.
Цю думку поглибив доктор історичних наук, професор, декан факультету туризму Володимир Великочий, без якого книга «Олександр Карпенко – шлях до себе» просто не відбулась би. Адже саме Володимир Великочий виступив двигуном цієї справи.
Володимир Великочий підкреслив, що в історичній науці можна говорити про наявність напрямку зунрознавство: «І в цьому напрямку є Історична школа Прикарпатського національного університету, засновником якої є Олександр Карпенко». Зунрознавство, на думку Володимира Великочого, вийшло за межі Прикарпатського університету і нині дійсно розвивається як напрям історичної науки.
Нагадаємо, Олександр Карпенко в 50-х роках почав досліджувати історію визвольних рухів на західно-українських землях початку 20 століття. І вчений побачив, що результати його досліджень кардинально розходяться із офіційною позицією радянської історіографії. Вченого переслідували, створювали умови, які перешкоджали дослідженням. У грудні 1970 року Карпенка було звільнено з роботи у Львівському університеті за звинуваченням в «українському буржуазному націоналізмі».
У 1986–1990 роках Олександр Карпенко працював у Прикарпатському університеті (тоді Івано-Франківському педінституті) де завідував кафедрою історії СРСР і УРСР, а в 1990–1995 він став професором кафедри історії. З 1995 по 2004 роки — завідувач відділу регіональних проблем Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України та Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника. З 2004 року — директор Наукового центру дослідження українського національно-визвольного руху Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника та Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Очолював Науковий центр дослідження українського національно-визвольного руху, був членом редакційних колегій наукових видань “Вісник Прикарпатського національного університету”, публікував документи з історії ЗУНР.
І сьогодні в Університеті продовжують працювати над проєктами, які започаткував ще пів століття тому Олександр Карпенко.
