Коломийський навчально-науковий інститут Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника спільно з Національним музеєм народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського започаткували розмову про перспективи розвитку національної культури як складової національної безпеки.
Перший «круглий стіл» на тему «Культура як національна безпека держави» відбувся у стінах Національного музею в кінці квітня 2022 року. У його роботі, крім науковців, музейників, представників творчої інтелігенції міста взяли також дієву участь очільник Коломийської військової адміністрації Любомир Глушков та Коломийський міський голова Богдан Станіславський. У ході обговорення виявилося, що така розмова саме на часі, й охоплює вона цілу низку проблем суспільного буття. Водночас стало зрозуміло, що окреслені проблеми і намічені перспективи потребують ширшого обговорення зацікавлених осіб. Тому вирішили роботу продовжити.
Другий круглий стіл відбувся на початку у виставковій залі Містечка майстрів при Національному музеї. У розмові взяли участь представники міської влади, духовенства, директори навчальних закладів, освітяни, митці, просвітяни, студентська молодь. Важливим було й те, що в роботі «круглого столу» брали участь представники української культури і науки, які внаслідок війни покинули домівки і тимчасово оселилися в Коломиї.
На обох засіданнях модераторами були директорка Центру досліджень «Покутської трійці», доцентка кафедри філології Коломийського навчально-наукового інституту Галина Волощук і генеральна директорка Національного музею Ярослава Ткачук.
Міський голова Богдан Станіславський на другому засіданні «круглого столу» засвідчив, що міська влада зацікавлена у розвитку культури в громаді. «Є на те Божа воля, щоб у нас була своя держава і своє сильне військо, – зазначив він. – Міць держави витікає з моці кожної окремої громади, тому ця розмова, започаткована на рівні регіональному, має вийти на загальнодержавні обшири».
Доктор політичних наук, професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Іван Монолатій, опираючись на багатий історичний матеріал, поділився своїми міркуваннями про те, якою має бути національна культура і якою в цьому контексті може бути роль окремого митця.
У розмові взяв участь професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, доктор історичних наук Володимир Великочий. Він говорив про те, що зроблено за три десятиліття нашої незалежності, а що ще треба зробити. Складно говорити про культуру нині, в час війни, але за нас це ніхто інший не зробить, – підсумував він.
Директор Коломийського педагогічного фахового коледжу Івано-Франківської обласної ради Валерій Ковтун зазначив, що освіта і культура напряму пов’язані з національною безпекою. Важливо, аби нинішня розмова в кінцевому результаті втілилася в конкретику і принесла користь народові і державі.
Цікавим був виступ на засіданні «круглого столу» доктора історичних наук, професора, старшого наукового співробітника Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Василя Даниленка. Він один з тих, хто змушений був тимчасово покинути рідний дім і оселитися в нашому краї. Вчений проаналізував наші здобутки і прорахунки в різних сферах державного будівництва, і висловив власне бачення перспектив. Ще одним вимушеним переселенцем є письменник, голова культурно-просвітницького товариства імені Шолом-Алейхема Григорій Фалькович. Він зізнався, що пережив дві евакуації: перша була в дитинстві, 1941 року, друга – тепер. Письменник розповів про один зі своїх проєктів для активізації роботи з дітьми в часі війни.
Перебіг другого «круглого столу» набув форми живої розмови. Люди з різних сфер діяльності ділилися своїми міркуваннями. Своїм досвідом із залучення культурної спадщини регіону в роботі загальноосвітньої школи поділилася заступник директора Саджавського ліцею Лідія Андрійчук.
Доречним був і виступ студента Коломийського навчально-наукового інституту Романа Остащука, який засвідчив бачення ситуації нашою сучасною молоддю: «Ми знову говоримо про наш культурний розвиток, перехід від відродження до майбутнього нації у такі складні, важкі часи. Треба розуміти, що війна йде не лише останні 70 днів, а вже понад 8 років 300-літньої боротьби з імперією, колонізатором, що прагне стерти український народ зі сторінок історії. Наші світочі написали їм історію, яку інтегрували в європейський світ, віддали свої працьовиті українські руки на будівництво розкоші та багатства міст на Неві та Москві-ріці, а вони нас за це хочуть убити. Вбити за те, що ми прагнемо вирішувати, як нам жити – вільними чи рабами. І оту рабську натуру рашисти несуть і вимагають такого життя від нас. Російська культура вбиває. Вона навіть не є культурою, бо нащадки цієї культури не варті й назви «людина». Це варвари, які бачать світ таким, якими вони є самі – п’яними, аморальними, з посмішкою перед боярином. Українці не такі.. Ми мирний народ, який буде до останнього захищати свою родину, своїх дітей, які повинні жити, творити і розвивати нашу Україну».
«Глибоке знання історії і культурного розвитку дає розуміння того, за що нині воює Україна. Тому й рухатися вперед можна лише творчо переосмисливши минуле і сьогодення. У модерний світ варто іти з розумінням причетності до власного коріння, перейнятим відчуттям того, що в тебе за спиною стоїть досвід боротьби і праці попередніх поколінь. Аби такі зібрання не залишилися лише розмовами, варто виробити конкретні рекомендації і плани для втілення їх у життя. Наше майбутнє залежить від нас», – резюмував завідувач кафедри філології Коломийського інституту Микола Васильчук.